Так не дістанься ж ти нікому. Як у Києві «Більшовика» зробили неліквідним активом

Епопея з купівлею «Першого машинобудівного заводу», заснованого ще у 1882 році, але до моменту продажу доведеного до ручки, стала сигналом для інвесторів: в Україні, та ще й у Києві, де переплелися інтереси всіх бізнес-груп,краще у приватизацію не влазити

Нині багато розмов про позов китайських інвесторів, яким у 2016 році В’ячеслав Богуслаєв «впарив» за чималі гроші запорізький «Мотор Січ». Ображені китайці зараз хочуть в Гаазькому арбітражі відсудити у нашої держави $4,5 млрд. І, до речі, мають значні шанси на перемогу. А все тому, що підприємство вони купили, однак користуватися ним не можуть вже п’ять років. І через це несуть значні збитки. Спочатку держава проґавила хитру комбінацію «регіонала» Богуслаєва, котрий продав не лише приміщення і потужності підприємства, а й технології з виробництва двигунів, чого робити не мав права. Коли схаменулися, почали блокувати угоду через Антимонопольний комітет, суди і кримінальні справи. Адже виявилося, що одне із підприємств «Мотор Січі» в окупованому Сніжному ремонтує техніку російських бойовиків і ще й платить гроші в бюджет «ДНР». Тут ще й американці підключилися, щоб китайців від «Мотор Січі» віднадити. Зрештою, цього року держава підприємство націоналізувала і тепер саме вона, а не пройдоха Богуслаєв, змушена буде платити китайцям ті страшні мільярдні суми. Єдине тішить – станеться це років через три, бо такі суди тривають довго. Втім, доти внуки великого кормчого Мао накрутять суму збитків мільярдів до семи.

Ця історія схожа до купівлі столичного заводу «Більшовик». Тільки є низкавідмінностей. Перша – підприємство продавав не приватний власник, а Фонд держмайна. Тому провів торги не хитро, а через заднє місце. Друга – було створено видимість конкурсу, який між собою розіграли кілька гравців. Але про це далі. Третя – інвестори наші, хоча засновником компанії-покупця «ДженералКоммерс» є кіпрський офшор ABPillarHolding (Сy) Limited та інвестиційний фонд Ларам Сістем.Тобто, без офшорних схем знову ніяк. Четверта – з окупованими територіями і країною-агресором «Більшовик» не пов’язаний. Чого не скажеш про його нових власників. І, п’ята – «Мотор Січ» потрібен китайцям для виробництва двигунів, а «Більшовик» піде під знесення і на його 35 гектарах збудуть хмарочоси. Точніше, не факт, що збудуть скоро, бо приватизація виявилася сумнівною.

Як Хмельницький, Хомутиннікі син Льоні-«Космоса» зробили державу разом

22 вересня минулого року Дмитро Сенниченко, на той час голова Фонду держмайна, який позбувся крісла після продажу «Більшовика», будував грандіозні плани: у 2021 році продадуть майна на 12 мільярдів. Серед лотів був і «Перший машинобудівний». Для його продажу спочатку розчистили юридичний шлях: Верховний Суд погодився з рішенням Північного апеляційного господарського суду, який у 2020-му визнав незаконним попереднє відчуження підприємства, адже воно було здійснене поза приватизацією. Потім Фонд держмайна підготував всі необхідні документи, узгодив умови конкурсу та оголосив його проведення. Потенційний покупець мав погасити близько 500 млн грн. боргів, інвестувати в модернізацію підприємства щонайменше 57 млн грн., погоджувався на соціальні гарантії для працівників. Якихна заводі лишилося кілька сотень.

На ці умови спочатку пристали 15 охочих, до фіналу дійшли троє – ТОВ «ДженералКоммерс», пов’язаний з групою UDP Василя Хмельницького й Андрія Іванова, ТОВ «Інвест новація» Степана Черновецького і ТОВ «ДК Каскад» Віталія Хомутинніка. Вони за 10 хвилин розіграли між собою ласий актив. Його стартова ціна становила 1,38 млрд., переможець докинув лише 40 млн. Цікава деталь: статутний капітал компанії «ДженералКоммерс» лише 4 тис грн, а 2020 рік вона закінчила зі збитком 3,44 млн грн.Звідки ж 1,429 млрд за «Більшовик»? Цим питанням задалися і в Антимонопольному комітеті, який призупинив угоду про продаж і почав розслідування про можливу змову. Та чому ж Фонд держмайна відразу не звернув увагу на хитрощі, до яких вдалися покупці на чолі з Хмельницьким? Бо це приватизація по-українськи.

Війна компромату. Іркутський нафтовик проти сирійського торгівця зброєю

Доки у Хмельницького раділи покупці і розповідали, які вони гарні інвестори, прилетіло йому самому. Forbes повідомив (до речі, ця публікація вже видалена), що цей бізнесмен може виступати співвласником кількох активів Іркутської нафтової компанії (ІНК). Зокрема, ліцензіями на Аянську ділянку та Аянське газоверодовище володіє «дочка» ІНК компанія ІНК-Нєфтєгазгеологія—офшор TKBPacificWorldwideOilLimited. Його кінцевим бенефіціаром із 2015 року є Хмельницький. Той відреагував: бізнесу в Росії не веде, а у згаданому офшорі йому опосередковано належить 20% акцій. Але в його виправдання мало хто повірив, адже цей пан давно пов’язаний з бізнес-колами в Росії.

Хто ж міг «настукати» на покупця «Більшовика»? Ось тут ми доходимо до найцікавішого. Окрім компаній Хмельницького-Іванова, Хомутинніка і Степана Черновецького були й інші бажаючі позмагатися за цінний актив, проте вони відмовилися. Серед відмовників і компанія «Кадорр груп» сирійського забудовника з Одеси АднанаКівана. Кажуть, він попередньо заручився підтримкою Андрія Єрмака, але коли побачив, хто опинився серед покупців, брати участь у торгах не захотів. Вважав, що потенційних змовників до конкурсу не допустять, але керівник ФДМ Сенниченко зробив по-своєму, роздратувавши Єрмака. І поплатився посадою. Далі в гру вступив Антимонопольний комітет. Це точно не кінець, наступними будуть суди і силовики. Так було з «Мотор Січчю», так буде і зараз.

Тим більше, в СБУ є нагода перевірити не лише підозри щодо російського сліду в бізнесі Хмельницького, але й накопати сміття в біографії Ківана. Журналіст і колишній прокурор з Луганська Сергій Іванов звинуватив сирійського забудовника у зв’язках із режимом диктатора БашараАсада та у торгівлі зброєю. Звинувачення дуже серйозне. Та чи правдиве? Не секрет, що Іванов співпрацює з групою Кирила Тимошенка з Банкової, а той не дружить з Єрмаком. Чому б не зіграти в одній команді з багатієм Хмельницьким…

Що у підсумку? Якщо результати торгів анулюють і призначать нові, то до конкурсу не можна допускати ні забрудненого компроматом Хмельницького, ні Ківана. Аби потім не продавати нещасного «Більшовика» втретє. Втім, чи взагалі після цього скандалу хтось захоче купляти токсичний актив, - ось питання. Тепер навколо заводу та його 35 гектарів палахкотітимуть судові розбірки і сварки. У нас таких підприємств десятки, і війни за них тривають десятиліттями. А інвестори, які вважали, що можна зайти на столичні будмайданчики через кабінет Єрмака, навряд чи захочуть наступати на граблі Ківана.